Договори в римському праві та в сучасному цивільному праві України

Abstract

Доведено, що особливого значення набуває договір зараз – в епоху глобалізації економіки і інших сфер громадського життя. Зазначено, що розширюється сфера договірних відносин. Встановлено, що договір набуває значення універсального регулятора як в національних системах права, так і в міжнародному праві. Глобальний і прискорений розвиток договірної сфери суспільних відносин зумовлює необхідність глибшого і усебічного вивчення інституту договору, формуванню загальної теорії договору і породжуваного ним договірного права в цілому. Визначено, що у окремих галузях права вироблені і відповідним законодавством закріплені легальні визначення поняття договору. Досліджено, що родовими ознаками договору є: 1) ознака угоди і 2) ознака спрямованості на досягнення певного правового результату. Проаналізовано, що договір відрізняється від правочину, оскільки не будь-який правочин є договором. Саме момент, пов'язаний з правочином, відрізняє договір від останнього як дії суб'єкта права, спрямованого на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків. Особа, вступаючи в договір, погоджує свою волю не лише з волею контрагента за договором, але і з державною (загальною) волею, дотримується встановлених законів та інших імперативних актів. При цьому виконувана особою воля держави в основі своїй перетворюється (трансформується) на його власну волю. У статті проведено історичний порівняльний аналіз найбільш поширених як в римському, так і в цивільному праві України праві форм договорів : вербальних і літеральних. Найбільш поширеним видом усного (вербального) договору в Древньому Римі була стипуляція. Характерною відмінністю сучасного укладення усних угод в Україні є можливість здійснення обличчям конклюдентних дій. Формами письмових договорів в римському праві визнавалися: записи в прибутково-видатковій книзі, синграфи, хірографи. В ході вивчення видів угод автором виявлені умови їх недійсної.