Теоретичні положення оцінювання соціальної безпеки регіонів у стратегічному періоді

Abstract

Стаття присвячена розкриттю теоретичних положень оцінювання соціальної безпеки регіонів з урахуванням специфіки їх життєдіяльності в сучасних умовах воєнного періоду в Україні. Мета статті полягає в уточненні теоретичних пропозицій з розуміння змісту поняття соціальна безпека та оцінювання її рівня для регіонів України для ухвалення стратегічних рішень із забезпечення соціальної безпеки, враховуючи регіональні особливості її стану. У статті викладено, що соціальна безпека характеризує можливості протистояти впливу негативних факторів, що зменшують соціальну захищеність різних суб’єктів, розташованих на одній території, в даному разі – в регіоні. Обґрунтовано основні аспекти соціальної безпеки: економічний, ринково-трудовий, соціально-інфраструктурний щодо охорони здоров’я та освіти і екологічний, за якими запропоновано первинну систему часткових показників її оцінювання. Доведено доцільність застосування запропонованої послідовності етапів оцінювання соціальної безпеки регіонів, які полягають у такому: за методами системного і комплексного аналізів обґрунтувати основні аспекти оцінювання соціальної безпеки регіонів, які б враховували релевантні фактори впливу на її стан та напрями стратегічного розвитку; методом аналізу і синтезу сформувати систему часткових показників оцінювання соціальної безпеки регіонів за її виділеними аспектами; з використанням багатовимірного факторного налізу уточнити склад первинної системи часткових показників соціальної безпеки, виявити найбільш значущі з них за факторними навантаженнями більше 0,7 та визначити пріоритетні для стану і стратегічного розвитку соціальної безпеки регіонів аспекти з використанням критеріального показника кумулятивної дисперсії розкиду даних, що повинен бути не менше 70%; методом адитивної згортки розрахувати інтегральні показники соціальної безпеки за кожним аспектом та об’єднати їх в комплексний інтегральний показник соціальної безпеки за регіоном з використанням коефіцієнтів значущості часткових показників та аспектів; ідентифікувати кількісні значення розрахованих інтегральних показників соціальної безпеки регіонів та комплексного інтегрального показника за якісними рівнями уточненої для умов господарювання України універсальною шкалою Харрінгтону; визначити стратегічні розриви забезпечення соціальної безпеки регіонів, ранжування яких від максимуму до мінімуму дозволить обґрунтувати пріоритетну послідовність напрямів (за аспектами) та заходів (за значеннями показників) стратегічного плану забезпечення зростання соціальної безпеки регіонів з урахуванням специфіки стану кожного з них. Практичне використання пропозицій статті забезпечить обґрунтованість стратегічних планів розвитку соціальної безпеки на регіональному рівні для підвищення якості життя населення та згуртованості суспільства у складний воєнний період.